Ідея створення приміщення
сучасного художнього корпусу Мукачівської
гімназії виникла у кінці 19 ст. Новостворена
у 1868 р. чотирикласна гімназія не могла
підтримувати малозабезпечених учнів,
котрі навчалися у ній, оскільки не
володіла постійною і надійною матеріальною
базою.
Тільки у 1896 р., при
створенні Спілки допомоги молоді було
налагоджено систему пожертвувань. За
допомоги цієї спілки, а також пожертвам
родини Шенборнів (графа Фрідеша Каройя
Шенборна-Бухгейма) і за сприянням
тодішнього мера міста Яноша Недецеї
було прийнято рішення про будівництво
інтернату. Спорудження приміщення було
доручено інженеру-будівельнику з Сегета
Мармароського Габору Лінгу. Закладання
фундаменту відбулось у 1904 році (за онією
із версій), а за іншою - у вересні 1912 р.,
а у лютому 1913 р. будівлю передали у
користування.
Мукачівська школа-інтернат
створена в 1957 році на підставі рішення
XX з'їзду КПРС та відповідних наказів
Міністерства освіти УРСР, Закарпатського
обласного та Мукачівського міського
відділів народної освіти на базі
колишнього дитячого будинку по вулиці
(нині) Королеви Єлизавети, 22 та колишньої
середньої школи № 16 по вулиці Московській,
23. Школа-інтернат спочатку організована
як семирічка, яка поступово переросла
в середню (з українською мовою навчання).
Першими учнями школи-інтернату були
вихованці дитячого будинку, які досі
навчалися в середній школі № 16, а також
новоприйняті учні з багатодітних сімей,
діти-сироти та напівсироти.
Керівники
школи-інтернату, педагогічний колектив
з участю профспілкової організації
проводили належну роботу по зміцненню
навчально-матеріальної бази та по
благоустрою території школи, по створенню
необхідних умов для життя і навчання
учнів. Так, у 1962-1963 роках за кошти з
підсобного господарства побудовано
шкільні майстерні - 4 приміщення по 50
кв.м із трьома підсобними кімнатами. У
цих же роках вимощено подвір'я і доріжки
від одного корпусу до другого камінною
шашкою. Оскільки кухня опалювалась
дровами, виникла гостра потреба переводу
кухні на електричне опалення.
До 1976 року всі
приміщення школи-інтернату мали пічне
опалення. Необхідно було перевести
приміщення на центральне опалення. З
цією метою на території інтернатського
подвір'я з допомогою Мукачівської
залізниці і міськвиконкому побудовано
котельню, а згодом обладнано центральне
опалення у всіх приміщеннях школи. У
цій роботі велику допомогу надали школі
шефи - завод комплектних лабораторій.
Вони допомогли школі коштами, трубами,
батареями, іншими матеріалами.
Школа-інтернат з
часу свого існування мала своє допоміжне
(підсобне) господарство. Тут було 19,98 га
земельних угідь, в тому числі 15 га ріллі
і 4,98 га саду і виноградника по вулиці
Великогірній, двоє коней і біля 50-60
свиней різного віку.
Підсобне господарство
забезпечувало учнів фруктами, виноградом,
свининою, урізноманітнювало і здешевлювало
харчування. На підсобному господарстві
посильну роботу виконували учні.
Була в школі теплиця,
в якій учні вирощували різні квіти на
протязі всього року. А на навчально-дослідницькій
ділянці учні привчалися до
сільськогосподарської праці, вирощували
окремі види сільгоспкультур, учителі
виховували у школярів любов до природи.
У 70-80 роки був
налагоджений зв'язок із шефами-прикордонниками.
У 1990 році на засіданні
педагогічної ради було вирішено
перейменувати школу-інтернат у
школу-інтернат художнього напрямку.
Міська влада, облвно підтримало цю
думку.
І з 1 вересня 1992 року її
було втілено в життя. У спеціалізованій
загальноосвітній школі–інтернаті
художнього напрямку було відкрито
художню кафедру. До навчальних програм
введено нові предмети: історію мистецтва
ліплення, композицію, живопис і рисунок.
Почали працювати гуртки: живопису,
художньої вишивки, ліпки, гончарства,
маркетрі, різьби по дереву.
Зміцнювалася матеріальна
база художньої кафедри, міцніли,
набиралися досвіду кадри. І 1 вересня
1994 року Мукачівську школу-інтернат
художнього напрямку було реорганізовано
у гуманітарну гімназію-інтернат, а у
квітні 2000 р. була реорганізована у
Мукачівську гімназію.
Немає коментарів:
Дописати коментар